Виїзд після років окупації
Подружжя Ніни та Анатолія Кравченків понад чотири з половиною роки прожило в окупованих Олешках на Херсонщині. У жовтні їм вдалося залишити місто за допомогою волонтерів. До підконтрольної Україні території вони добиралися вісім днів і подолали близько п’яти тисяч кілометрів.
Їхню історію оприлюднив проєкт Радіо Свобода «Ти як?». Подружжя сфотографували у Львівській області 7 листопада 2026 року. Після евакуації Кравченки змогли зустрітися з родиною та вперше після народження онука потримати його на руках.
Олешки залишалися для них домом упродовж усього життя. Саме там подружжя зустріло початок повномасштабного вторгнення Росії. Їхні діти виїхали, однак Ніна та Анатолій спочатку вирішили не залишати місто. Жінка пояснювала, що вони прожили там усе життя й не уявляли, як покинути майно та звичне місце.
Без світла, зв’язку та достатньої кількості їжі
За словами Ніни Кравченко, в окупованих Олешках не було електрики та інтернету. Щоб передати дітям хоча б кілька слів, вона піднімалася на горище й намагалася встановити зв’язок. Така можливість залежала від обставин, а повноцінного спілкування з рідними не було.
Упродовж останнього року окупації дедалі гострішими стали проблеми з водою, ліками та продуктами. Подружжя не наважувалося йти стежкою до Раденська по харчі: дорога була небезпечною через замінування. Тому Кравченки намагалися використовувати те, що залишалося вдома, і розподіляли запаси на якомога довший час.
«Ми вже й портулак їли. Трошки зерна залишилося. Із того я ложечку чи дві борошна брала – і млинці чи оладки були».
Ніна розповіла, що хліба не було протягом року. Із невеликої кількості зерна вона готувала просту їжу, ділячи її між собою та чоловіком. Жінка згадувала, що кілька млинців могли стати запасом на цілий день — окремо на ранок, обід і вечір.
Наслідки нестачі їжі
Через тривалу нестачу харчів Ніна Кравченко схудла приблизно на 40 кілограмів. За її словами, раніше вона важила 94 кілограми. У розмові жінка показувала, наскільки змінився її вигляд за час життя в окупації.
| Обставина | Дані з розповіді |
|---|---|
| Тривалість перебування в окупації | Понад 4,5 року |
| Дорога після виїзду | 8 днів і близько 5 тисяч кілометрів |
| Втрата ваги Ніни Кравченко | Приблизно 40 кілограмів |
| Місце зустрічі з журналістами | Львівська область, 7 листопада 2026 року |
Родина, яку довелося залишити
Кравченки — батьки Вікторії Кравченко, заслуженої майстрині спорту України, дворазової срібної призерки Паралімпійських ігор та почесної громадянки Олешків. Поки батьки залишалися в окупованому місті, діти жили окремо. Син неодноразово переконував подружжя виїхати, а друзі допомагали вивозити своїх батьків.
Однак рішення залишити Олешки тривалий час здавалося Ніні та Анатолію неможливим. Вони сподівалися залишитися у своєму домі до кінця. Остаточний виїзд став можливим лише за допомогою волонтерів, причому подружжя евакуювали окремо від гуманітарної місії.
- Подружжя прожило в окупованих Олешках понад чотири з половиною роки.
- Найгострішими проблемами стали відсутність їжі, води, ліків, електрики та зв’язку.
- Після евакуації Кравченки дісталися підконтрольної Україні території та возз’єдналися з родиною.
Нагороди доньки серед речей, які вдалося вивезти
Попри складні умови, Ніна та Анатолій вивезли з Олешок сімейні фотографії й нагороди доньки-паралімпійки. Ці речі стали частиною того небагатьох майна, яке подружжя змогло забрати після років окупації та втрати будинку через російські обстріли.
Їхня історія у Львівській області — це не лише розповідь про евакуацію. Вона показує, як окупація змінює повсякденне життя цивільних: позбавляє доступу до базових продуктів, медицини, води та зв’язку, а також розділяє родини на роки. Для Кравченків шлях до безпечнішої території завершився зустріччю з близькими, зокрема з онуком, якого вони до того не могли потримати на руках.