У Стрию Львівської області померла Марія Мельник, відома в історичних джерелах та родинних спогадах під псевдонімом «Фіалка». Жінка дожила до ста років. Про її смерть повідомила онука у Facebook, надавши коротку родинну біографію, у якій йдеться про участь Марії у повоєнному українському визвольному русі та важкі роки в радянських таборах і на спецпоселенні.
Діяльність у підпіллі та арешт
У 1943 році Марія Мельник приєдналася до Організації українських націоналістів. Пізніше вона виконувала обов’язки зв’язкової Української повстанської армії: передавала повідомлення між населеними пунктами, збирала кошти на харчі й одяг для бійців, допомагала переправляти поранених у місця, де їм могли надати допомогу.
- Пересилка таємних відомостей між селами.
- Збір грошей і речей для підрозділів УПА.
- Прихисток поранених у криївці на подвір’ї родинного помешкання.
У будинку Марії тимчасово зупинялися повстанські групи, що рухалися через село. Такі дії поставили її під приціл радянської репресивної машини: 9 лютого 1946 року її арештували у власному домі.
Вирок, табори та спецпоселення
Радянський військовий трибунал засудив Марію Мельник до 10 років позбавлення волі та п’яти років виселення. Спочатку її утримували в таборі «Нарва» в Естонії, потім перевезли до Кенгіра в Казахстані. У червні 1955 року вона була звільнена з ув’язнення, але відправлена на спецпоселення в Омську область, де працювала на сплавлянні лісу річкою.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1943 | Вступ до ОУН; діяльність як зв’язкової УПА |
| 9 лютого 1946 | Арешт у власному будинку |
| 1946–1955 | Тюремне ув’язнення: «Нарва», Кенгір |
| Червень 1955 | Звільнення з таборів; відправлення на спецпоселення |
| 1955–1957 | Спецпоселення в Омській області |
| 1957 | Повернення в Україну за рішенням Верховного суду УРСР |
Повернення та втрата домівки
Після рішення Верховного суду УРСР Марія отримала дозвіл повернутися в Україну у 1957 році. На той час родинний дім уже було зруйновано — його знесли як помешкання, що належало «ворогам народу». Ця втрата стала частиною довшої історії репресій проти родин учасників визвольного руху.
Спогади родини
Онучка покійної в дописі відзначила стійкість та життєву енергію бабусі. Родина підкреслює, що попри роки ув’язнення й заслання Марія зберегла інтерес до життя й довіру до людей.
«Ті страшні роки її не зламали! Вона пройшла все гідно, зберегла в собі неймовірну жагу до життя, віру в людей».
Ці слова онучки резонують у місцевих спогадах про покоління, яке жило через війну, підпілля та радянські репресії. Для Стрия й навколишніх громад такі історії — нагадування про складну долю мешканців регіону в середині XX століття.
Місцеве значення та суспільний контекст
Смерть Марії Мельник має не лише родинне, а й суспільне значення: це ще один свідок епохи, яка нині поступово зникає. У Львівській області тривають зусилля з вшанування учасників визвольного руху та документування їхніх історій. При цьому родинні розповіді, архівні матеріали та дослідження допомагають відтворити повнішу картину подій 1940–1950‑х років.
Похоронні та поминальні заходи з нагоди відходу Марії Мельник організовуватимуть у Стрию. Родина просить рахуватися з приватністю у ці дні й повідомила про подальші плани щодо вшанування пам’яті у приватному колі.
Пам’ять про людей, які зазнали репресій за участь у визвольному русі, залишається важливою частиною місцевої історії на Львівщині. Їхні долі продовжують формувати суспільний дискурс про спротив, репресії й відновлення історичної правди.
Євген Курило, кореспондент ZTL на Львівщині
